Гаряча лінія
Гаряча лінія
Принципи ООН щодо реституції житла та майна в контексті повернення біженців і переміщених осіб, резолюція 2005/21; (принципи Пін’єйру).
Принципи Пінʼєйру містять детальні рекомендації щодо механізму реституції та/або компенсації. Так, згідно з Принципом 13, «кожен, хто був безпідставно або незаконно позбавлений житла, землі та/або майна, повинен мати можливість подати заяву про реституцію та/або компенсацію незалежному та неупередженому органу, щоб він прийняв відповідне рішення та повідомив про це особу. Держави не повинні встановлювати жодних передумов для подання заяви про реституцію… Держави забезпечують, щоб процес подачі та розгляду претензій про реституцію був доступний для… переміщених осіб незалежно від місця їх проживання в момент переміщення… Держави докладають зусиль до створення в усіх порушених районах, де в даний час проживають потенційні заявники, центрів і бюро з розгляду претензій про реституцію… Держави забезпечують, щоб особам, які бажають подати претензію про реституцію, надавалася належна, по можливості безкоштовна, правова допомога».
Відповідно до Принципу 14 при розробці та реалізації відповідних механізмів держава повинна консультуватися із самими переселенцями: «держави та інші відповідні… суб’єкти забезпечують, щоб програми добровільної репатріації та реституції житла, землі і майна здійснювалися при належних консультацій з особами, групами і громадами, чиї права порушені, та за їх участю».
15-й Принцип, як один з невід’ємних компонентів будь-якої програми реституції, держави створюють або відновлюють національні багатоцільові кадастрові або інші системи реєстрації прав на житло, землю і майно, при чому для цього використовується вся наявна інформація: не лише документи, але й судові рішення, та навіть особисті свідчення людей. За замовчуванням, «держави можуть в кінцевому підсумку виходити з того, що особи, які залишають свої домівки в певний період, який характеризується насильством або лихом, роблять це з причин, пов’язаних з насильством або лихом, і тому мають право на реституцію житла, землі і майна». В рекомендаціях також зазначається, що угоди щодо зміни власника майна, підписані під примусом, не мають юридичної сили.
Право на реституцію та/або компенсацію мають не лише офіційні власники житла, але й ті, хто, наприклад, користувався житлом у муніципальній власності (Принцип 16). ООН також зазначає, що в процесі реституції треба хоча б певною мірою захищати також права тих, хто за цей час міг оселитися в домі переміщеної людини (принцип 17), але це не повинно відбуватися на шкоду власників, які були змушені залишити свою домівку. Більше того, держава повинна захищати майно людей, вживати спеціальних заходів для запобігання руйнуванню або розграбуванню покинутого житла, землі та майна (принцип 20.4). Якщо відповідні рішення щодо повернення майна або компенсації були прийняті, вони мають виконуватися, в тому числі примусово (принцип 20.1: як бачимо, Організація Об’єднаних Націй очікує, що державні органи не завжди будуть мати бажання насправді повертати людям майно та створювати для них умови, придатні для життя).
Згідно з 21-м Принципом «всі переміщені особи мають право на повну та ефективну компенсацію як невід’ємну складову процесу реституції. Компенсація може бути грошовою або натуральною. Держави гарантують, що компенсація застосовується лише тоді, коли фактична реституція не є можливою, або коли постраждала сторона свідомо і добровільно приймає компенсацію замість реституції». Навіть якщо житло знищене та більше не існує, власник повинен мати можливість його відновити.
Принципи Пінʼєйру – це лише рекомендації. Але саме на ці міжнародні стандарти повинна орієнтуватися держава-член ООН.
Рада Європи також визнала керівними Принципи Пінʼєйру для своїх держав-членів (Резолюція та Рекомендація ПАРЄ щодо вирішення майнових проблем біженців та переміщених осіб).