Гаряча лінія
Гаряча лінія
28 листопада 2024 року Конституційний Суд України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
На пленарному засіданні від Уповноваженого був присутній представник Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України Андрій Овсієнко.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі повідомив про зміст конституційного подання та підстави для відкриття конституційного провадження у справі. Зокрема, він зазначив, що суб’єкт права на конституційне подання – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частині першій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині четвертій статті 41, частині першій статті 50, статті 56, частині четвертій статті 62 та частині другій статті 95 Конституції України, частину другу статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ.
Частиною другою статті 8 Закону визначено «розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень».
На думку Омбудсмана, законом про Державний бюджет України визначається, виключно «розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період», однак не її види, що випливає з того, що предмет закону про Державний бюджет України на відповідний рік є вузьким і окреслений передусім статтею 40 Бюджетного кодексу України, також іншими його положеннями.
Правова категорія «мінімальна заробітна плата» та пов’язані з нею правовідносини є предметом регулювання Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР. Крім цього, Уповноважений вказує, що у частині другій статті 9 Закону № 108/95 закріплено, що «мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Автор клопотання вказує, що при підготовці Урядом проєкту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та його затвердженні Верховною Радою України при визначенні розміру мінімальної заробітної плати має бути дотримано положення спеціального законодавства, а саме Закону України «Про оплату праці». Окрім цього, він вказує, що національним законодавством не передбачено такий вид розрахункової величини як мінімальна заробітна плата для обчислення виплат за рішенням суду, не визначено механізм обчислення розміру цієї величини, відсутня вказівка на її зв’язок із такими міжнародними стандартами як мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум для працездатних осіб.
У конституційному поданні також зазначається, що у супровідних документах Кабінету Міністрів України до проєкту Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» відсутнє належне обґрунтування визначення цієї величини у розмірі 1600 гривень, а запровадження двох видів мінімальної заробітної плати не узгоджується із чинним законодавством та є необґрунтованим.
Окрім цього, під час пленарного засідання суддя-доповідач повідомив, що у провадженні Суду перебуває низка справ із подібних питань.
Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.