Національне законодавство

14/02/2014 10:54

Запобігання та протидія дискримінації

Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”

Кримінальний кодекс України (витяг)

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії.

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, - караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років

Кодекс законів про працю України (витяг)

Стаття 2-1
. Рівність трудових прав громадян України

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання

Постанова Кабінету Міністрів України “Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів” від 30.01.2013 № 61


Рівність прав та можливостей жінок і чоловіків

Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”

Указ Президента України “Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 26.07.2005 № 1135/2005

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року» від 05.09.2018 № 637

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року» від 11.04.2018 № 273

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року» від 05.09.2018  № 634

Закон України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 № 595-VIII

Стаття 4. Рівне виборче право
1. Місцеві вибори є рівними. Громадяни України беруть участь у відповідних місцевих виборах на рівних засадах.

2. Кожен виборець на відповідних місцевих виборах має один голос.

Виборець на відповідних місцевих виборах може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці, на якій він включений до списку виборців.

3. Усі кандидати у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, зареєстровані у встановленому цим Законом порядку (далі - кандидати), мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі відповідних місцевих виборів.

Представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.

Усі місцеві організації партій - суб’єкти виборчого процесу мають рівні права і можливості брати участь у відповідному виборчому процесі у порядку та в межах, встановлених цим Законом.

4. Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі забезпечується:

1) забороною привілеїв чи обмежень для кандидатів за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

2) забороною втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

3) рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів, місцевих організацій партій - суб’єктів виборчого процесу.

4) забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, ніж кошти, передбачені частиною шостою статті 54 цього Закону;

5) рівним та неупередженим ставленням інформаційних агентств, засобів масової інформації до кандидатів, місцевих організацій партій - суб’єктів виборчого процесу.

Запобігання та протидія домашньому насильству

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII 

Закон України “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу” від 16.04.2003 № 616

Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ “Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї” (із змінами) від 07.09.2009 № 3131/386

Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від № 2227-VIII

Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» (від 22.08.2018 № 658)

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Концепцію Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року» (від 10.10.2018 № 728-р)

Постанова Кабінету Міністрів України «Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі» (від 20.03.2019 № 234)

Постанова Кабінету Міністрів Україні «Типове положення про мобільну бригаду соціально – психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі» (від 22.08.2018 р. № 654)

Положення про психологічну службу (наказ МОН від 22.05.2018 №509, зареєстровано в Міністерстві юстиції 31.07.2018)

Методичні рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами (наказ МОН від 02.10.2018 № 1047)

Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги кризового та екстреного втручання (наказ Мінсоцполітики від 01.07.2016 № 716)

Наказ Мінсоцполітики «Про утворення Державної установи «Кол-центр Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей» від 11.12.2018  № 1852


Спеціальні нормативно-правові акти

Закон України “Про національні меншини в Україні”

Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”

Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”

Указ Президента України “Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року” від 08.04.2013 № 201/2013

Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року” від 11.09.2013 № 701-р

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

Стаття 12. Мова судочинства і діловодства в судах

1. Судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Кодекс адміністративного судочинства України

Стаття 15. Мова судочинства та діловодства в адміністративних судах

1. Судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

4. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Цивільний процесуальний кодекс України

Стаття 9. Мова цивільного судочинства

1. Цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

4. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.