Гаряча лінія
Гаряча лінія
Непоодинокими є випадки, коли належне реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми відбувається лише після широкого суспільного розголосу.
Однак під час висвітлення випадків насильства над дітьми чи інших чутливих тем щодо них спостерігається стирання межі між прагненням привернути увагу до проблеми, правом суспільства на інформацію та обов’язком захистити права та гідність дитини, її безпеку і приватність.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає всіх і кожного при висвітленні питань, що стосуються дітей, у тому числі репостах у соцмережах, керуватися пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини.
Конвенцією ООН про права дитини регламентується як закріплення права дитини на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, так й право на приватність, недоторканість особистого життя і репутації від будь-яких загроз. Закон України «Про охорону дитинства» говорить про заборону розголошення чи публікації будь-якої інформації про дитину без згоди законного представника.
Суспільна увага до таких питань важлива, проте вона не повинна ставати причиною вторинної травматизації дитини або порушення її прав. Відтак при висвітленні інформації про дітей, зокрема тих, які залучені до булінгу чи випадків насильства й жорстокого поводження, важливо дотримуватися правових норм, правил та етичних стандартів, щоб не завдавати дітям ще більшої шкоди, уникнути ретравматизації або стигми.
Уповноважений пропонує звернути увагу на принципи висвітлення чутливих тем, головними в яких є діти:
З повагою до гідності та конфіденційності і дотриманням найкращих інтересів дитини варто уникати візуальної або будь-якої іншої ідентифікації особи дітей, задіяних в конфлікті, адже безпека і стійкість є основоположними.
Доцільно розповідати, що дітям потрібна допомога, незалежно від того, яку роль вони виконували у тому чи іншому випадку.
Акцентування уваги на поведінці дитини, яка постраждала, може створити хибне враження про її провину, викликати відчуття безпорадності, ізоляцію та недовіру.
Висвітлення випадків і оперування термінами (на кшталт «злочинець-підозрюваний» до винесення судом рішення) має бути коректним і відбуватися з урахуванням принципів правосуддя, дружнього до дитини.
Не менш важливо фокусувати увагу не на одному конкретному випадку, а говорити про системне вирішення проблеми, висвітлювати процеси, які цьому передують й апелювати до забезпечення превенції.
Важливо інформувати про організації та програми, які допомагають і працюють над запобіганням насильства. Підкреслення важливості профілактики допомагає знизити рівень насильства і посилює довіру до служб підтримки.
Залучення експертів, таких як психологи чи фахівці у сфері прав дитини, допоможе коректно висвітлювати такі теми, мінімізуючи ризики для дитини.
Крім того, не буде зайвим кожному – як представникам професійної спільноти, так і широкій громадськості – ознайомитися з керівними вказівками щодо висвітлення проблем дітей, які розробив Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) за посиланням.
Чому це важливо?
Дотримання цих принципів та вказівок, оперування правовими нормами й рекомендаціями допоможе зберегти гідність дитини, мінімізувати травматичний вплив і сприяти її психологічному відновленню. Крім того, це забезпечить не лише краще розуміння суспільством проблем, але й формування безпечного і простору для дітей.
Водночас нагадуємо, що Уповноважений завжди невідкладно реагує на кожен інцидент і випадок порушення прав дитини. Якщо дитина постраждала від насильства, стала його свідком чи учасником, батьки або інші законні представники дитини отримали неналежне реагування на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, негайно повідомляйте про це: