Гаряча лінія
Гаряча лінія
Україна завжди йде на ті кроки, які дозволяють нам повертати громадян України додому! Омбудсман Дмитро Лубінець провів велику пресконференцію «Повернути означає врятувати» для українських та закордонних медіа.
Захід відвідало понад півсотні різних ЗМІ й кожен із них зміг поставити запитання.
Головна ціль — обговорення повернення всіх полонених та депортованих українців. Також Уповноважений розповів медійникам про роботу, досягнення й виклики Офісу Омбудсмана за два роки роботи. Загалом журналісти ставили запитання щодо повернення додому громадян України, застосування тортур щодо них зі сторони РФ, а також порушували інші теми: наприклад, незаконної паспортизації українців на ТОТ, перевищення повноважень працівниками ТЦК тощо.
Також під час пресконференції показали тематичне відео, з яким ви можете ознайомитись за посиланням.
Відповіді Уповноваженого на основні запитання під час пресконференції
1. Процес повернення військовополонених: як він триває? Які основні порушення зі сторони РФ Женевської конвенції про поводження з військовополоненими?
Повернення військовополонених зазвичай відбувається після закінчення міжнародного збройного конфлікту. Проте безумовній репатріації мають підлягати тяжкопоранені та тяжкохворі відповідно до Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Наразі РФ не виконує цю норму.
Серед інших основних порушень Женевських конвенцій: застосування тортур (фізичного та сексуального насильства) щодо українців, а також вбивства військовополонених.
За останній час ООН нарешті зафіксувала ці порушення з боку РФ. Так, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні підтвердила 32 випадки страти російськими окупантами українських військовополонених лише за три місяці. Також за оцінкою спеціальної доповідачки ООН, 90% українських військовополонених під час перебування в російському полоні зазнають тортур. Навіть під час останнього повернення 75 українських військовополонених, усі заявили, що потерпали від катувань.
Ще один момент. Наразі близько 400 українських жінок перебувають у РФ у неволі. Ми неодноразово порушували питання організувати окремий обмін щодо їхнього повернення додому: саме жінок. Наразі ми далі над цим працюємо. Нагадаю, що раніше в Україну повернулося 108 жінок-військовополонених.
2. Повернення цивільних: у чому складність? Яку кількість цивільних громадян незаконно утримує РФ?
Цивільні – найскладніше категорія для повернення. По-перше, тому що до них ми не можемо застосовувати процедуру обміну: адже цивільні – це незаконно позбавлені особистої свободи, і якщо трапилося так, що цивільну особу затримали – вона має бути негайно звільнена. По-друге, росіяни намагаються зробити із цивільних громадян злочинців й виносять їм судові вироки.
Наразі понад 14 тисяч осіб вважаються зниклими безвісти за особливих обставин.
3. Повернення дітей: яких зусиль треба докласти, щоб повернути хоча б одну дитину?
Найбільша складність у тому, що в нас немає механізму, як підтвердити, що будь-яка дитина перебуває на ТОТ України або у РФ. А також – дуже складно шукати місце перебування дітей, оскільки Росія максимально їх приховує. Кожне повернення – це як маленька спецоперація. Для цього працює велика команда людей. Також наразі повертати дітей нам допомагають партнери, наприклад, Катар.
Ми намагаємося повернути дітей уже зараз. Оскільки РФ перевиховує їх й намагається стерти українську ідентичність дітей: змушує співати гімн Росії, вступати до мілітаризованих дитячих організацій у РФ... Тобто готує наших дітей до того, щоб вони стали російськими військовими.
4. Чим саме ви задоволені й незадоволені роботою міжнародних організацій?
Я вважаю, що МКЧХ несе відповідальність за порушення прав громадян України з боку РФ.
Адже 10 років ми чуємо, що вони не можуть отримати доступ до місць утримання українців, через те, що РФ їх туди не пускає.
Я тричі зустрівся з президентом МКЧХ. Й зазначив: я буду критикувати організацію далі, поки вони не змінять свою позицію.
Основна місія організації – це мати доступ до місць утримання громадян України у РФ, спілкування з ними, фіксувати факти порушення прав. Проте МКЧХ закрилася маскою нейтральності. Проте ми не змушуємо їх публічно вийти й сказати, що Росія – агресор. Ми лише прагнемо, щоб речі називали своїми іменами: хто порушує Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими, як це відбувається? Ми всі добре знаємо, що в Україні та Росії – різне відношення до полонених.
Щодо ООН – краща ситуація, адже в їхніх звітах розпочали з’являтися конкретні факти щодо злочинів Росії. Проте, чи є у нас приклади за що ми продовжуємо критикувати ООН? Так, є. Зовсім скоро буде друга річниця щодо теракту в Оленівці. Проте так й не створили спеціальну місію ООН щодо розслідування злочину росіян, а комісію – взагалі розпустили. Хоч й з'явився звіт, у якому зазначили, що Україна не могла вдарити по бараку в Оленівці, проте ми очікуємо, що до другої річниці буде новий звіт ООН, де це буде дослідять цей злочин і юридично обґрунтують його.
5. Акції “Не мовчи. Полон вбиває” в українських містах: чи можна помітити вплив таких акцій на перемовний процес?
Коли у мене родичі на зустрічах запитують: скажіть, будь ласка, що ми можемо зробити? Я кажу: ви хочете проводити акції? Ми будемо вам за це вдячні. Але, будь ласка, проводьте їх, наприклад, перед офісами міжнародних організацій, передавайте окремі листи посольствам. Єдине про що ми просимо: не називайте конкретних прізвищ, військові частини, населені пункти, де потрапили в полон особи, свою категорію оборонців.
6. Як представники медіа можуть допомогти реалізовувати гуманітарний напрямок?
Журналісти роблять насправді велику роботу. Ми сьогодні згадували неодноразово вчорашню трагедію, удар РФ по дитячій лікарні "Охматдит". Виключно через позицію наших журналістів – це розійшлося по всьому світу. Завдяки цьому може бути результат. Спілкувався з міжнародними партнерами вчора: вони знали про цей випадок, готові були до конкретних кроків. Це може додати їм рішучості у певних питаннях.
На жаль, ці кроки даються нам життям і здоров’ям наших громадян. У нас 10 років триває війна. Сподіваюся, що наші партнери це розуміють. Але те, наскільки вони це побачать – це залежить від представників медіа.