11/10/2024 09:32

Омбудсман України: особливості та порядок встановлення земельного сервітуту

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надходять звернення від власників земельних ділянок щодо вирішення земельного спору в частині врегулювання права користування частиною чужої земельної ділянки у власних інтересах при нагальній потребі. В першу чергу вирішити таке питання можна за допомогою укладання договору сервітуту.

Укладення договору сервітуту допомагає уникнути тривалих судових процесів, зберігає добросусідські відносини та забезпечує законний порядок користування земельною ділянкою.

Що таке право земельного сервітуту? 

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) для задоволення певних потреб.

Нормативно-правова база:

Конституція України, Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Сервітут може бути встановлений для таких цілей:

• право проходу та проїзду на велосипеді;
• право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
• право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);
• право на будівництво та розміщення об’єктів нафтогазовидобування, трубопровідного транспорту;
• право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення;
• право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
• право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
• право розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;
• право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
• право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
• право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
• право прогону худоби по наявному шляху;
• право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
• право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;
• право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;
• інші цілі для встановлення земельного сервітуту.

Який порядок встановлення сервітуту?

Сервітут встановлюється шляхом укладання договору між власниками земельних ділянок, за законом, заповітом або рішенням суду. Договір про встановлення сервітуту має бути укладений у письмовій формі та може бути посвідчений нотаріально.

У договорі необхідно визначити:

• об’єкт земельного сервітуту (інформація про земельну ділянку, на яку накладається сервітут, а саме кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, або про частину земельної ділянки, яка необхідна для проходу, проїзду, прокладання комунікацій тощо);
• межі та розміри земельної ділянки, на якій встановлюється сервітут;
• умови користування ділянкою, на яку встановлено сервітут;
• строк дії сервітуту (якщо такий передбачений);
• бути встановлений на певний строк або без визначення строку;
• розмір плати за користування сервітутом (якщо така передбачена).

У разі, якщо земельний сервітут поширюється лише на частину земельної ділянки, необхідно звернутися до землевпорядної організації з метою укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї частини ділянки, на яку поширюватиметься право сервітуту.

Якщо ж сервітут встановлюється на всю земельну ділянку, підготовка такої документації не  вимагається.

ВАЖЛИВО! 

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Які права та обов'язки власників земельних ділянок?

Власник земельної ділянки, на якій встановлюється сервітут, зобов'язаний надавати особі, яка отримала право сервітуту, можливість користування ділянкою відповідно до умов договору або рішення суду.

Особливості встановлення земельного сервітуту:

• сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном;
• земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений;
• дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи;
• земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з об’єктом, для розміщення якого він встановлений;
• земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам;
• власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Підстави для припинення дії сервітуту:

• поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
• відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
• рішення суду про скасування земельного сервітуту;
• закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
• невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
• порушення власником сервітуту умов користування сервітутом;
• припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Важливий аспект!

Передумовою для встановлення сервітуту за рішенням суду має бути звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту. Відсутність такого звернення може бути підставою для відмови у задоволенні позову.