Гаряча лінія
Гаряча лінія
«Ви знаєте, скільки тіл помістилося в 300-метровій могилі?» Під таким заголовком надруковано інтерв’ю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісовосої у німецькому журналі «Der Spiеgel».
SPIEGEL: Пані Денісова, яким є робочий день правозахисника в країні, де зараз щодня відбуваються воєнні злочини?
Людмила Денісова: Наразі я думаю не щодня, а цілодобово, бо ми з командою працюємо цілодобово. У нас є гаряча лінія, яка безперервно приймає дзвінки від людей, які потребують допомоги. Одні шукають рідних, другі потребують ліків чи їжі. Жінки розповідають, що їх зґвалтували російські солдати. Коли я прокидаюся вранці, в мене вже є десятки подібних повідомлень у моєму мобільному телефоні. За першою кавою я дізнаюсь кількість загиблих дітей на війні. Так минає мій день, це майже нескінченний потік повідомлень і дзвінків від людей. Ми намагаємось направити кожного, хто звертається до нас, до того, хто може допомогти.
SPIEGEL: Скільки українців зв’язалося з Вами наразі?
Людмила Денісова: За 73 дні війни працівники нашої гарячої лінії зареєстрували 33 492 дзвінки. Більшість надійшли від людей, які шукають своїх близьких – їх 16 тисяч.
SPIEGEL: Ви Омбудсманом з прав людини в Україні чотири роки. Якою була ваша робота до війни?
Людмила Денісова: В Україні роками відбувається збройна агресія рф. Коли у березні 2018 року мене обрав парламент Омбудсманом, вже були серйозні порушення прав людини: українців вбивали або не дозволяли залишати окуповані території, дітям на цих територіях не дозволяли вивчати українську мову.
SPIEGEL: Чи були випадки у цій війні, які Вам особливо запам’яталися?
Людмила Денісова: Найбільше мене лякає жорстокість, з якою ведеться ця війна. Женевські конвенції регулюють, наприклад, як поводитися з цивільними та військовополоненими – а російська федерація порушує всі ці правила. Їм байдуже до людей та їхніх прав. Коли використовуються вакуумні або фосфорні бомби, у жертв немає шансів вижити. Вони просто згорають.
Звісно, мене переслідують фотографії з тих районів, які були звільнені – Буча, Бородянка. Коли я приїхала туди, справжніх могил не було, мертві були просто засипані піском. Іноді рука чи нога стирчала з-під землі. Бачити щось подібне - тебе вбиває. Але я думаю, найгірше попереду.
SPIEGEL: Чому?
Людмила Денісова: Ми не бачили масштабів вбивств, наприклад, у Маріуполі. Мені нещодавно показали світлини братської могили завдовжки 300 метрів. Чи знаєте ви, скільки мертвих людей може вміститися в 300-метрову могилу? Це мають бути тисячі. І це лише одна з багатьох могил – більшість жертв навіть не знайшли. Ми отримуємо повідомлення про те, що чоловіки, які пережили облогу Маріуполя, викопують тіла загиблих із руїн своїх будинків.
SPIEGEL: До Вас як Уповноваженого з прав людини можуть звернутися не лише громадяни України, а й українці, які проживають за кордоном або які там вимушено опинились. Нібито з початку війни до росії проти їх волі було депортовано понад мільйон українців. Що Вам відомо про місцезнаходження цих людей?
Людмила Денісова: Першу інформацію я отримала від волонтерів у рф, які підтримують Україну. Вони писали, що виявили табори для українців, які були змушені втекти до росії. Ми отримували такі повідомлення з багатьох районів: із Пензи, що за 800 кілометрів на південний захід від Москви, Пермі біля Уралу, Санкт-Петербурга і також з острова Сахалін на крайньому сході росії. Тепер ми знаємо, що російський уряд свідомо підготувався до депортації людей з України та розселення їх по всій росії. Багато українців ніколи не хотіли туди їхати і не хочуть там залишатися.
SPIEGEL: Як Ви можете допомогти цим людям?
Людмила Денісова: Зараз багато хто звертається до нас і просить підтримати їх у виїзді з росії, оскільки вони доволі часто вже не мають паспорта. Ми завжди перевіряємо: це справді українець? Чи просто росіянин, який хоче в Європу? Якщо підтвердиться, що це наші люди, ми допоможемо їм отримати новий паспорт. Разом із російськими волонтерами ми допомагаємо їм дістатися до Нарви в Естонії – вона розташована прямо на кордоні з росією.
SPIEGEL: Скільком Ви допомогли виїхати з країни?
Людмила Денісова: Лише сорок-п’ятдесят осіб – у багатьох випадках важко допомогти. Наприклад, між островом Сахалін і Європою 15 тисяч кілометрів. Можливо, людям, яких туди вивезли, було б легше переїхати до Китаю. Ми над цим працюємо.
Також зазначу, що росія вивезла з країни понад 2 000 дітей, багато з них сироти. Тепер вони будуть усиновлені російськими батьками за прискореним процесом і отримають російські документи. Їхня національна ідентичність як українців буде стерта.
SPIEGEL: Ви народилися в Архангельську, росія, у 1989 році ви з чоловіком переїхали до Криму. Як Ви особисто ставитеся до того, що країна, де ви народилися, атакує країну, в якій Ви живете понад 30 років?
Людмила Денісова: Я давно бачила себе українкою, але, звісно, у мене ще є знайомі в росії. Цікаво те, як зараз змінюються стосунки. Я втратила багато друзів, але з деякими товаришую і досі. Я навчалась у Петербурзькому університеті. Деякі мої однокурсники зараз збирають гроші для українців або допомагають нам інформацією.
SPIEGEL: володимир путін теж навчався на тому самому факультеті, лише трохи раніше за вас. Ви коли-небудь зустрічали його?
Людмила Денісова: Не свідомо, але коли про нього стало відомо, я згадала, що бачила його. Це була людина без якостей, яка не справляла враження. Я знала його лише тому, що на юридичному факультеті був жорсткий конкурс: на місце в університеті претендувало 11,5 осіб. Путіну не довелося проходити це випробування, він прийшов до університету за спортивною квотою. Я навіть тоді вважала це несправедливим.
SPIEGEL: У Міжнародному суді є спроби звинуватити володимира путіна в загарбницькій війні проти України. На Вашу думку, це колись спрацює?
Денісова: Перші кроки вже зроблено. Генеральним прокурором зареєстровано майже 10 тисяч злочинів, скоєних російськими військовими в Україні. Водночас ми співпрацюємо з міжнародними слідчими, які збирають докази для обвинувачення в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.
SPIEGEL: Навіть якщо до цього дійде, путін відмовиться брати участь у такому процесі.
Людмила Денісова: У нас є надія, що він постане перед судом. Згадайте звинувачення югославських військових злочинців, трибунал у Руанді чи Нюрнберзький процес. Ніхто не подумав би, що міністр закордонних справ фашистської Німеччини колись сидітиме на лаві підсудних. Але воно так і сталось. Україна працюємо над тим, щоб це сталося і у випадку з путіним.