Гаряча лінія: 1678
У 2016 році Генеральна асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу та Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф, визнавши цю катастрофу трагедією світового масштабу.
З часу Чорнобильської катастрофи минуло 37 років, проте до цього часу ми з болем та відчаєм згадуємо ті події.
Цей день є нагадуванням людству про неоціненний подвиг громадян, які віддали своє життя у боротьбі з катастрофою.
До виконання робіт, пов’язаних з усуненням самої аварії та її наслідків, були залучені понад 600 тисяч осіб.
Наш обов’язок шанувати громадян, які зробили вагомий внесок з подолання цієї жахливої катастрофи та в майбутньому не допустити повторення таких подій.
Захист прав і свобод осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на постійному контролі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Результати здійснюваного Уповноваженим моніторингу засвідчили, що, на жаль, сьогодні держава не в повній мірі виконує гарантії щодо соціального захисту та медичного забезпечення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначені зокрема Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зокрема не виконується рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі про пільги та соціальні гарантії для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Має місце недофінансування відповідних бюджетних програм для цієї категорії громадян.
Варто відзначити, що в умовах воєнного стану кількість звернень осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є незначною, адже вони як ніхто розуміють необхідність першочергового реагування саме на виклики, пов’язані з повномасштабним неспровокованим вторгненням Російської Федерації, як це було і у дні Чорнобильської трагедії, коли усі сили були спрямовані на подолання її наслідків.
Але не потрібно забувати, що лише завдяки самопожертві осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, коштом їх власного життя і здоров’я, вдалося її локалізувати та врятувати не лише нашу країну, а й увесь світ, від руйнівного радіаційного забруднення.
Прикро сприймати, що через 37 років з дня аварії на ЧАЕС Російська Федерація ставить світ на межу нових, ще більш потужних катастроф.
На сьогодні залишається окупованою військами держави-терориста Запорізька АЕС.
Відтак закликаємо міжнародне товариство не допустити повторення жахливої трагедії та забезпечити притягнення держави-терориста до відповідальності за постійне нехтування ядерною безпекою.