20/09/2026 11:30

15 років Закону України «Про протидію торгівлі людьми» та Міжнародний день проти сексуальної експлуатації та торгівлі жінками і дітьми

Вересень поєднав дві дати, які прийнято відзначати окремо, хоча вони говорять про одне й те саме. 20 вересня 2026 року виповнюється 15 років з дня прийняття Закону України «Про протидію торгівлі людьми» від 20 вересня 2011 року, а через три дні, 23 вересня, світ відзначає Міжнародний день проти сексуальної експлуатації та торгівлі жінками і дітьми.

Механізм допомоги було деталізовано підзаконними актами. Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 660 «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми», а взаємодію державних органів унормовано постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 року № 783 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми».

Друга дата має історичне походження. 23 вересня 1913 року в Аргентині було ухвалено історичний закон проти сексуальної експлуатації та дитячої проституції – так званий Закон Паласіоса (Ley Palacios).

Він став першим у світі законодавчим актом, спрямованим на захист жертв торгівлі людьми та караність залучення неповнолітніх до проституції. Автором законопроєкту виступив видатний аргентинський політик і перший соціаліст у Конгресі – Альфредо Паласіос.

Міжнародним днем це число стало значно пізніше, за рішенням Всесвітньої конференції Коаліції проти торгівлі людьми, що відбулася у січні 1999 року в Дацці (Бангладеш). Незважаючи на те, що від ухвалення першого такого закону у 1913 році, минуло понад століття, злочини пов’язані з сексуальною експлуатацією відбуваються і досі. Змінилися лише способи вербування.

Кримінальна відповідальність за дії, пов’язані з експлуатацією людини, встановлена статтею 149 (Торгівля людьми) Кримінального кодексу України. Зазначена норма передбачає відповідальність за торгівлю людиною, а також за її вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання, вчинені з метою експлуатації, зокрема сексуальної. Залежно від конкретних обставин діяння можуть також містити ознаки суміжних кримінальних правопорушень, передбачених статтею 302 (Створення або утримання місць розпусти і звідництво) та статтею 303 (Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією) Кримінального кодексу України.

Окремо слід наголосити на захисті дітей. Відповідно до примітки до статті 149 (Торгівля людьми) Кримінального кодексу України відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітньої чи неповнолітньої особи настає незалежно від того, чи застосовувалися примус, викрадення, обман, шантаж, використання уразливого стану або інші передбачені цією статтею способи впливу. Тому посилання на нібито добровільну згоду дитини не виключає кримінальної відповідальності.

Саме тому важливо розуміти, як виглядає вербування сьогодні. Образ жінки, яку вивезли за кордон і в якої відібрали паспорт, більше не є єдиним сценарієм. Вербування дедалі частіше починається з повідомлення в месенджері або оголошення в соціальній мережі. Це можуть бути пропозиції «роботи моделлю», «хостес» чи «супроводу» з оплатою наперед та без письмового договору;
вебкам-студії, де умови змінюють уже після початку роботи; інтимні матеріали, отримані обманом, які згодом стають інструментом шантажу та примусу до подальшої експлуатації; або пропозиції «легкої роботи за кордоном».

Ознаки, що мають насторожити: непрозорі умови та відсутність письмового договору, посередник, який пропонує оформити документи «замість вас» або просить передати йому їх оригінали, вимога не повідомляти рідним про поїздку, аванс «на дорогу», який згодом перетворюється на борг; небажання надати повну інформацію про роботодавця, місце та умови роботи.

Якщо людина потрапила в ситуацію експлуатації, закон України «Про протидію торгівлі людьми» гарантує їй конкретний обсяг допомоги. Статтею 16 (Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми) Закону України «Про протидію торгівлі людьми» передбачено право особи, якій встановлено відповідний статус, на забезпечення особистої безпеки та поваги, а також на безоплатне одержання інформації про свої права і можливості мовою, якою вона володіє, медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги, одноразової матеріальної допомоги, допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку. За бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла їй надається тимчасове розміщення у закладах допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Процедура встановлення статусу визначена постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 417. За загальним правилом після подання заяви відповідальна посадова особа місцевої державної адміністрації протягом трьох робочих днів проводить співбесіду та заповнює опитувальний лист. Далі у семиденний строк перевіряється викладена в ньому інформація, після чого місцева державна адміністрація протягом двох робочих днів подає необхідні документи до Національної соціальної сервісної служби України. Нацсоцслужба розглядає їх протягом п’яти робочих днів та приймає рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу. В окремих випадках, визначених Порядком, співбесіда не проводиться. Статус встановлюється на строк до двох років і може бути продовжений за рішенням Нацсоцслужби не більш як на один рік. Рішення про відмову у встановленні статусу може бути оскаржене в судовому порядку.

П’ятнадцятиріччя Закону України «Про протидію торгівлі людьми» – це привід не лише підбити підсумки, а й перевірити, наскільки передбачений ним механізм працює для конкретної людини: чи знає вона про можливість отримати статус, чи має реальний доступ до необхідної допомоги та чи не стає процедура її отримання формальністю.

Якщо Ви вважаєте, що державні органи, правоохоронні органи або інші уповноважені суб’єкти неналежним чином відреагували на випадок торгівлі людьми чи не забезпечили належного захисту Ваших прав, Ви маєте право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:

• за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;
• електронною поштою: hotline@ombudsman.gov.ua;
• за телефоном гарячої лінії: 16-78.