Гаряча лінія: 1678
Для дзвінків з-за кордону: +380442997408
У зв’язку з екстреними відключеннями електроенергії можливі короткочасні перебої в роботі гарячої лінії, вебсайту та електронного кабінету.
17 травня пасажирський автобус на Сумщині став мішенню для російського дрона. Дев’ятеро загиблих. Семеро поранених. Без жодної логіки. Без жодного виправдання. Автобус просто їхав у напрямку Сум.
Цього ж дня Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець показав це фото на конференції Lennart Meri в Таллінні. Панель, у якій він виступав, мала назву: «Чи не зникає міжнародне право?» І відповідь була перед усіма — на фото.
Міжнародне гуманітарне право більше не захищає і не карає. Його ігнорують, з нього глузують, його топчуть. І воно мовчить.
Світ не зробив висновків ще у 2014 році, коли Росія анексувала Крим. Але безкарність почалася раніше — у Грузії, Чечні, Молдові. Кожна нова війна Росії — це тортури, зґвалтування, вбивства, депортації. І кожного разу — жодної відповідальності.
Від початку повномасштабного вторгнення в Україні зареєстровано понад 167 тисяч воєнних злочинів. Понад 45 тисяч постраждалих серед цивільних. 625 вбитих дітей. Наймолодшому — два дні. Він загинув під час обстрілу пологового будинку в Запоріжжі.
Росія викрадає українських дітей, змінює їм імена, передає на «усиновлення», готує до війни проти їхньої ж батьківщини. Це не просто злочини. Це — виклик усьому, що ми називали правом.
Міжнародне гуманітарне право сьогодні безсиле. Воно є — але не діє. Його порушення не мають наслідків, а тому повторюються. Світ досі відповідає на зло дипломатією й занепокоєнням. У той час як Росія — ракетами й дронами.
«Право, яке не карає, — не захищає. Угода, яку не виконують, — це фікція. Ми бачили це на прикладі Будапештського меморандуму. Якщо міжнародне право не знайде сили карати порушників, ми всі залишимось беззахисними. Бо безкарність — це паливо для наступної війни», — зазначив Уповноважений.