Гаряча лінія
Гаряча лінія
Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року щороку 27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Метою запровадження цієї трагічної і пам’ятної дати є попередження людства про небезпеку, яку несе у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість.
Голокост – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за ознакою етнічної належності.
Майже півтора мільйона євреїв знищено нацистами на теренах України. Це – чверть усіх жертв Голокосту, який є злочином проти людяності.
Місцями найбільших масових страт євреїв в Україні є: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.
27 січня 1945 року бійці 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшої нацистської «фабрики смерті» – концтабору Аушвіц-Біркенау.
Голокост це не тільки проблема одного народу, а приклад того, до чого призводить політика, і переконання в перевазі однієї нації над іншими.
Разом із усім міжнародним співтовариством Україна беззастережно засуджує всі можливі прояви расової та національної нетерпимості.
Засвоїти уроки історії – обов’язок теперішніх і прийдешніх поколінь. Маємо не лише пам’ятати про безневинні жертви минулого, але й об’єднати зусилля, щоб не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту.
Генеральна Асамблея ООН 20 січня 2022 року підтримала внесену Німеччиною та Ізраїлем резолюцію, яка відкидає та беззастережно засуджує будь-яке повне чи часткове заперечення Голокосту як історичної події.
У тексті резолюції зазначається, що пам'ять про злочини націонал-соціалістів має ключове значення для запобігання новим актам геноциду, а «ігнорування історичного факту тих жахливих подій підвищує ризик, що вони повторяться».
Сьогодні Україна разом з усім світом розділяє скорботу за жертвами Голокосту. Українці – нація, яка пережила Голодомор, не може не відчувати біль Голокосту. Ми пам’ятаємо трагедію Бабиного Яру. Ця рана ніколи не загоїться.