Гаряча лінія
Гаряча лінія
Під час передсесії Весняного семінару ENOC, присвяченій Україні, дитячі омбудсмани країн-членів поділились досвідом щодо прийому українських дітей, та поділилися викликами та проблемами, які виникають під час реалізації прав українських дітей.
Висловлюємо вдячність Миколаю Павляку, Омбудсману з прав дітей Польщі та ENOC (European Network of Ombudspersons for Children) за те, що ініціювали захід з метою обговорення стану забезпечення прав українських дітей. Хочемо поділитися частиною отриманої інформації.
Країни Європи розділились у свої позиціях щодо розміщення українських дітей, які перебували в інституціях в Україні та перемістились у складі організованих груп.
Деякі дотримуються позиції, що діти не мають бути розлучені та мають розміщуватись в інституціях, а деякі вважають, що пріоритетним є розміщенні дітей у сім’ях, де вони будуть оточені домашнім теплом та затишком.
Однак кожна з країн обґрунтовує свою позицію, спираючись на принцип найкращих інтересів дитини та враховує індивідуальні випадки в межах своєї юрисдикції.
Окремо хочемо подякувати дитячому омбудсману Литви Едіті Жіобене за порушене питання про масове вивезення українських дітей на територію рф та заклик до вжиття заходів щодо повернення українських громадян на Батьківщину та недопущення асиміляції дітей в рф.
Литва прийняла 55 тисяч українців, у тому числі 21 тисячу дітей. Позиція Литви щодо українських дітей, які перебували в інституціях, однозначна: країна розміщує таких дітей також в інституціях. Зазначена форма прийому та розміщення дає можливість не розділяти дітей, які приїхали разом. Діти знаходяться під наглядом працівників української інституції (директора закладу), який в більшості випадків є законним представником дітей. Присутність знайомої людини полегшує адаптацію дитини до нового середовища, не створює надмірного стресу й психологічного дискомфорту. Водночас дітям системно надаються необхідні послуги.
Литовський дитячий омбудсман наголосила на певних проблемах. Насамперед – це мовний бар’єр. Дітям складно комунікувати з литовськими однолітками, а також здобувати освіту в литовських закладах освіти. Це одна із причин, чому дітей розміщують в інституціях із українськими супроводжуючими особами. Ще однією проблемою є відсутність належних умов для розміщення дітей з особливими потребами. У Литві немає пристосованих приміщень, спеціалістів для задоволення потреб усіх дітей, які прибули з України.
Дитячий омбудсман Естонії зазначив про наявність таких самих проблем із забезпеченням прав українських дітей із інституцій, як і у Литви.
Позиція Греції щодо розміщення українських дітей відрізняється. Греція безумовно дотримується позиції, що навіть якщо дитина приїхала без супроводу, то це не означає, що вона сирота. Влада цієї країни застосовує практику влаштування дітей, у тому числі переміщених з України, у сімейні форми влаштування. Поміщення дитини до закладу/інституції розглядається лише у тому випадку, якщо вичерпано всі інші можливості влаштування дітей. На думку грецької сторони, їхня позиція є найбільш близькою до української системи влаштування дітей. Адже Україна досі проводить реформу деінституціалізації. Однак у випадках, коли дитина перебувала в закладах інституційного догляду до переміщення, то її варто розмістити в аналогічному закладі.
Інформація щодо стану забезпечення прав українських дітей в інших країнах згодом.