Гаряча лінія: 1678
Для дзвінків з-за кордону: +380442997408
У Полтаві внутрішньо переміщені особи роками живуть у приміщеннях, які не відповідають елементарним вимогам для гідного життя. Це дитячі садки.
Люди старшого віку та особи з інвалідністю змушені користуватися дитячими унітазами й умивальниками. Пліснява. Антисанітарія. Відсутність безбар’єрності. В одних кімнатах живуть сторонні одне одному люди.
Самі дитячі садки навіть не включені до Переліку місць тимчасового проживання та не приведені у відповідність до вимог постанови уряду №930. І все це триває не тиждень і не місяць. Люди живуть так із 2022 року.
Про масштаб проблеми Омбудсман України дізнався після того, як до нього звернулися ВПО, які відмовлялися переселятися з одного приміщення до іншого. Представник Уповноваженого виїхав на місце. Спочатку виявили один дитячий садок. Потім — другий. Згодом — третій. І стало очевидно: місцева влада не вирішує проблему. Вона просто переміщує людей з одного непридатного приміщення в інше.
Чотири роки було недостатньо, щоб забезпечити 176 людям належні умови?! Чотири роки ніхто не бачив плісняви, антисанітарії та відсутності безбар’єрності?!
І ще одне запитання: хто персонально відповість за роки бездіяльності? Місцева влада розмістила внутрішньо переміщених осіб у своїх комунальних приміщеннях. Але на цьому її відповідальність не закінчилася. Вона мала забезпечити людям умови, у яких можна жити, а не виживати.
За дорученням Омбудсмана відкрито провадження. Він вимагатиме не формальних відписок, а усунення кожного виявленого порушення. Діям і бездіяльності відповідальних посадових осіб буде надано принципову оцінку.
Але було б помилкою вважати, що проблема обмежується Полтавою. Якщо одного звернення достатньо, щоб виявити одразу три такі об’єкти, скільки ще подібних місць існує по всій Україні? Скільки ВПО роками живуть у непридатних приміщеннях? Скільки посадовців знають про це і роками нічого не роблять?
Особиста позиція Уповноваженого: Уряд має провести комплексну перевірку всіх місць проживання ВПО в Україні. Кожен об’єкт, у якому живуть люди, має відповідати встановленим державою вимогам.
І насамкінець. Ми закликаємо людей евакуюватися з прифронтових територій. Переконуємо залишити власні домівки, щоб урятувати життя. Але що чекає на них після евакуації? Непристосовані для життя приміщення, неналежні санітарні умови, відсутність доступного середовища та роки очікування на вирішення проблем.
Так не має бути. Евакуація повинна означати не лише порятунок від війни, а й гарантію безпечних і гідних умов для життя. Саме цього сьогодні очікують від держави українці.