Виступ Уповноваженого у Москві перед представниками посольств різних країн

16/01/2019 18:45

25 листопада 2018 року малі броньовані артилерійські катери «Бердянськ» та «Нікополь», а також рейдовий буксир «Яни-Капу», здійснювали плановий морський перехід з порту м.Одеса до порту м.Маріуполь, дотримуючись положень усіх чинних багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів та правил навігації.

Не зважаючи на це, з боку Російської Федерації відбувся неприхований збройний напад на українські військові судна, що є черговим актом збройної агресії проти України.

Підтвердженням цього є схвалення 17 грудня 2018 року резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м.Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів».

Це у черговий раз засвідчило чітку позицію міжнародного співтовариства на підтримку територіальної цілісності України та засудження агресії РФ.

Мною, як Уповноваженим з прав людини, невідкладно, з перших годин агресії, були використані усі права та задіяні усі можливості для визначення місцеперебування та стану полонених моряків.

Зокрема, з метою забезпечення належних умов тримання наших моряків та надання їм належної медичної допомоги, було задіяно як офіційних осіб Російської Федерації, так і міжнародні інституції: Міжнародного Комітету Червоного Хреста та ПА ОБСЄ.

У листопаді-грудні минулого року я надіслала по декілька звернень до Уповноваженого з прав людини в РФ Тетяни Москалькової, Голови Ради з прав людини при президенті Росії Михайла Федотова і Директора Федеральної служби безпеки Росії Олександра Бортнікова, щодо надання мені інформації про місцезнаходження, умови тримання, стану здоров’я військовополонених, а також стосовно дозволу мені їх відвідати.

В результаті було забезпечено відвідування українських військовополонених представниками Омбудсмана Російської Федерації.

 

Враховуючи набутий практичний досвід з організації та здійснення захисту протиправно утримуваних Російською Федерацією українських громадян – політичних в’язнів, попередження можливих помилок під час організації захисту, великої кількості фігурантів, які проходять в одній справі, мною, як Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, були проведені консультації щодо формування групи адвокатів, яка узгоджено б   виступила в цій кримінальній справі з єдиною спільною позицією захисту полонених моряків.

7 грудня 2018 року була завершена робота з перевірки та затвердження персонального складу такої групи, а також визначення істотних умов договорів з надання правової допомоги.

Міністерством Закордонних Справ України укладено договори з30російськими та кримськимиадвокатами, узгоджено питання із оплатою вартості послуг, з надання полоненим морякам професійної правничої допомоги.

Таким чином, на сьогодні кожний з українських військовополонених має адвоката (деякі мають більше одного), який за рахунок коштів держави (України) здійснює професійний правничий захист наших військовослужбовців. Крім того, є чотири резервних адвокати, які готові в разі необхідності долучитись до процесу.  

Я хочу подякувати усім послам держав, які вчора були присутні на цій ганебній виставі у Лефортовському суді. Але це не завадило російській владі продовжити термін перебування наших військовополонених під вартою на 3 місяці, до 24 та 26 квітня 2019 року.

Клопотання адвокатів щодо зміни непідсудності та передачі справи до Військового суду, з урахуванням норм Женевської Конвенції 1949 року, та статусу наших моряків як військовослужбовців були відхилені.

Тому я хотіла попросити Вас про наступне.

Прошу посилити тиск на російську владу з метою дотримання РФ міжнародних стандартів у галузі гуманітарного права. Крім того, наполягаю на не лише збереженні, а й подальшому посиленні відповідних санкцій.

Одним із головних питань залишається стан поранених моряків. А ні я, а ні адвокати, а ні ЄСПЛ, досі не отримали підтверджену медичними довідками офіційну інформацію про стан їхнього здоров’я.

Зокрема, ми вимагаємо від російської влади направити поранених військовополонених до третьої (нейтральної) країни, для надання їм кваліфікованої медичної допомоги. Це відповідало б положенням Женевської конвенції 1949 року.

Хотіла б також повідомити про моє звернення до Комітету Міжнародного Червоного Хреста в Україні, в особі його керівника, пана Алана Ешлімана, з проханням щодо надання представникам комітету доступу до українських моряків та надання їм необхідної гуманітарної допомоги.

Але на теперішній час такого дозволу не отримано. Тому ще раз звертаюся з проханням підтримати нашу позицію у цьому питанні.

Ми наполягаємо на безумовному звільненні військовополонених моряків без будь-яких умов зі сторони РФ, зважаючи на основоположні принципи, які закладено у Женевській конвенції.